Глаукома: чому її називають тихою

Глаукому називають тихою не для драматизму. Найпоширеніша її форма роками не болить, не псує центральний зір і не дає жодних відчуттів, за якими людина могла б здогадатися про проблему.

Що відбувається

Усередині ока постійно виробляється й відтікає рідина. Якщо відтік погіршується, тиск зростає, і під ним поступово страждає зоровий нерв — пучок волокон, яким сигнал іде до мозку. Волокна гинуть не одночасно, а поступово, і першими випадають ділянки на периферії поля зору.

Важливий нюанс: тиск — головний фактор, на який можна впливати, але не єдиний. Нерв може страждати й за цифр, які формально вважаються нормальними. Тому діагноз ставлять не за одним вимірюванням.

Центр поля зору тримається найдовше. Саме тому людина довго впевнена, що бачить добре.

Чому випадіння непомітні

Два ока перекривають поля одне одного: там, де в одному дірка, друге бачить нормально. Додається й звичка мозку згладжувати пропуски. У підсумку людина натикається на одвірки й не помічає машини збоку, але пояснює це неуважністю.

Що перевіряють

Форма, яка поводиться інакше

Усе описане вище стосується відкритокутової глаукоми — найпоширенішої й найтихішої. Але є й друга форма, із протилежним характером: коли відтік рідини перекривається раптово. Тоді тиск зростає за години, і це вже не безсимптомний стан.

Ознаки гострого нападу сплутати важко: сильний біль в оці та половині голови, різке затуманення, райдужні кола навколо джерел світла, почервоніння, нерідко нудота й блювання. Таке поєднання — привід звертатися по невідкладну допомогу того ж дня, а не чекати планового прийому. Біль у животі й блювання іноді збивають із пантелику й ведуть людину не до того лікаря, тому про очі варто сказати одразу.

Кому варто перевірятися регулярно

• усім після сорока — хоча б раз на кілька років;
• тим, у кого глаукома була в близьких родичів;
• людям із високою короткозорістю;
• тим, хто тривало приймає кортикостероїди;
• за наявності діабету чи серцево-судинних захворювань.